- страхувач
- -а́, ч.Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати страхове відшкодування при страхуванні.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
страхувач — 1 іменник чоловічого роду, істота про людину страхувач 2 іменник чоловічого роду про установу … Орфографічний словник української мови
договір — до/гово/ру, ч. Взаємне зобов язання, письмова або усна угода про права та обов язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. •• Бодмере/йний до/гові/р документ, який підтверджує заставу судна для забезпечення позики.… … Український тлумачний словник
ковернот — а, ч. Документ, що його видає страхувач; сповіщає страхувальника про те, що його інструкції виконані … Український тлумачний словник
меморандум — у, ч. 1) Дипломатичний документ, у якому викладаються погляди уряду або урядів з якого небудь питання. 2) Доповідна записка, пояснювальна письмова довідка, лист із приводу певних питань, нотатка для пам яті. || розм. Про який небудь документ, у… … Український тлумачний словник
страховий — а/, е/. 1) Стос. до страхування (у 2 знач.). || Признач. для соціального страхування. || у знач. ім. страхові/, ви/х, мн. Гроші, що їх вносять або одержують при страхуванні. •• Страхова/ медици/на форма медичного обслуговування населення з… … Український тлумачний словник
страховик — а/, ч. Те саме, що страхувач … Український тлумачний словник
страхувачка — и. Жін. до страхувач … Український тлумачний словник